Сенполії – кімнатні фіалки. Їх ще називають узамбарськими, африканськими, оскільки прийшли вони в наші домівки з африканських гір із такою назвою. Сенполіями їх назвали на честь барона Вальтера фон Сен-Поля Сен-Клера, який їх окультурив. Зараз вони поширені у всьому світі. Налічується понад двадцять видів цієї рослини з незліченною кількістю сортів.

У сенполій забарвлення квітів найрізноманітніше: від білого, ніби посипаного цукром, зеленкуватого, рожевого, червоного, апельсинового, синього, бузкового, бордового, вишневого, лілового, фіолетового і до майже чорного. Квітки також бувають простими і махровими, з облямівкою чи смужками на пелюстках іншого кольору або з бахромою по краях.

Ці класичні кімнатні рослини порівняно невибагливі, але у них є свої нескладні “секрети” вирощування, обумовлені особливостями біології їхніх предків, що росли в умовах невеликого затінення.

Не люблять прямих сонячних променів, і вирощувати їх треба на північній, північно-західній чи північно-східній сторонах квартири. Надають перевагу розсіяному світлу, саме таке падає через тюль. Якщо місце сонячне, потрібне притінення у весняні та літні місяці. При яскравому світлі узамбарські фіалки почуваються погано.

Для вирощування фіалок використовують верхній шар лісового листяного ґрунту. Така земля легка, пухка і досить вологоємна. Восени й узимку, коли в квартирі вмикають опалення, фіалкам треба забезпечити велику вологість повітря. Для цього з настанням опалювального сезону накривають батареї мокрими ганчірками, покладеними на плівку, і зволожують їх у міру висихання. Якщо є можливість, добре користуватися спеціальними зволожувачами. Та слід врахувати, що обприскувати фіалки не можна.

Поливати сенполії потрібно в піддон. Якщо заливається основа стебла, вона може загнити, і рослина загине. А коли вода потрапляє на листя, утворюються світлі плями, які його псують. Фіалки також не люблять тривалого перезволоження, їх краще недополити, ніж переполити. Причому воду вони люблять відстояну, без хлору й інших речовин.

Фіалки люблять підгодівлю комплексним мінеральним добривом з макро- і мікроелементи, наприклад, рідким добривом «Ефект». Краще давати підгодівлі часто (через один полив), але потроху, додаючи по 5-7 крапель рідкого добрива на 2 л води.

Узимку рослини можуть страждати від переохолодження землі. Тому віконні рами слід утеплити, а горщики з фіалками поставити на невисоку дерев’яну чи пінопласто¬ву підставку чи переставити на стіл. Рослини треба підсвічувати піз¬но восени й узимку впродовж 12 годин лампами денного світла, підвішеними над ними на висоті 30-40 см. В таких умовах фіалки цвістимуть увесь рік.

Коли квітки в’януть, їх треба видаляти разом із квітконіжками, щоб не трапилося загнивання. Це ж стосується старих нижніх листків. Помірне їх видалення стимулює рясніше цвітіння. Робити це треба акуратно, легко натискаючи пальцем на черешок зверху вниз біля стебла.

Красивою фіалка буває перші 2-3 роки від початку цвітіння. Потім стебло подовжується, лягає й оголюється. Листя утворюється в невеликій кількості і лише на його кінці. Тоді рослину треба омолоджувати, вирощуючи нову з листочка чи зрізаної верхівки стебла з декількома молодими листками.

Розмножуються фіалки легко, але й тут є свої особливості. Листя краще брати не дуже старе, але вже зі сформованої в середній частині листкової розетки. Черешки мають бути завдовжки 3-4 см, у воду їх опускають на 1-1,5 см. Якщо кінчик листка підсох, його необхідно підрізати. Листя краще знімати з рослини за 2-3 дні до повні, у цьому випадку корені і паростки з’являються за 1-1,5 тижня, тобто удвічі швидше.

Не слід чекати, коли у воді корінці стануть великими, бо тоді рослина приживається гірше. Успішніше укореняється листя у весняно-літній час, але при досвічуванні і температурі 20-23°С корінці добре відростають і в осінньо-зимовий період. Як правило, з одного посадженого листка розвивається кілька рослин. Коли вони досягнуть висоти 4-5 см, потрібно залишити одну рослину, а решту видалити, щоб забезпечити вільний ріст найкращої.