Неможливо не замилуватися безліччю синьо-блакитно-фіолетових квіток печіночниці звичайної у широколистяних лісах. Здається, що крізь побуріле торішнє листя проглядають тисячі широко розкритих синіх та фіолетових квітчаних оченят, немов кличуть заглянути в них…

ПЕЧІНОЧНИЦЯ – багаторічна рослина з чорним кореневищем та прикореневими трохи шкірястими листками. Вони зимують зеленими під снігом. Влітку ці листки відмирають, а замість них після весняного цвітіння розвиваються молоді. Оцвітина складається з синювато-блакитних пелюсткоподібних листочків.

Дуже рідко трапляються рослини з білими або рожевими квітками. На ніч та в сиру погоду квітки закриваються і поникають, впадаючи у своєрідний сон. Це пристосування для захисту органів розмноження.

Квітки дають багато пилку, їх охоче відвідують комахи, що сприяє перехресному запиленню. Після цвітіння утворюються плоди-горішки з прозорим білим жировим придатком, які охоче поїдають мурашки.

Печіночниця має різноманітні народні назви. Так, зате, що цвіте під час перших весняних громів, її називають громашик. Назви переліска, підліски, підліска трилисчаста, підліщики відображають характер місце зростання печіночниці (в лісах, під кущами ліщини). За раннє цвітіння рослину називають ще скоролісками, первоцвітом, пролісками.

Українська назва пов’язана з оригінальними листками, які за формою дещо схожі, на людську печінку. З цим пов’язане середньовічне повір’я, що рослина допомагає при хворобах печінки. В ті часи вірили, що рослини, так чи інакше подібні до тих чи інших органів людини, неодмінно лікують їх захворювання. Але з печіночницею ми маємо випадковий збіг, бо її речовини справді здатні допомагати при певних захворюваннях печінки та інших органів.

У болгарській народній медицині листки цієї рослини використовують при запаленнях печінки, селезінки, сечового міхура, нирок та жовчно-кам’яній хворобі.

У декоративному відношенні печіночниця одна з дуже красивих весняно-квітучих рослин. Весною, коли ще так мало квітів на клумбах, синьо-блакитні квітки печіночниці дуже привабливі.

Тепер виведені форми з махровими квітками та з квітками різного забарвлення – рожевого, білого, пурпурового. Цвітіння триває близько трьох тижнів. Дуже добре розмножується печіночниця поділом кущиків. При насіннєвому розмноженні слід висівати щойно зібране насіння, бо воно дуже швидко втрачає схожість. Після сівби увесь перший рік рослини залишаються з сім’ядолями. Справжні листки у неї розвиваються лишена другий рік, а зацвітає рослина на третій-четвертий рік.

Добре росте на глинястому перегнійному ґрунті, потребує затінення. Печіночницю можна успішно культивувати в горщиках, її сині квітки добре прикрашають парки і сади. Садять їх під пологом дерев і кущів, по краях куртин у вигляді бордюрів, на кам’янистих гірках. Отож варто їх розвести у себе на клумбах.