Перш за все, запасіться на­сінням. Шишки дозрівають на­прикінці грудня. Після збирання їх слід висушити на печі чи біля теплої батареї. Тоді не матимете проблем із лущенням.

Отриманий репродуктивний ма­теріал зсипають у полотняний мішечок та обережно перетирають. Та­ким чином відділите крильчатки.г

Енергію проростання зерняток хвойних порід стимулює низька температура. Відтак необхідна стратифікація. Зазвичай її прово­дять протягом 2-3 місяців у холо­дильнику (при +1 -3°С).

Лютої зими аналогічні резуль­тати отримаєте, закопавши тор­бинку з насінням у сніговий замет (з північного боку будівель). Там посадковий матеріал зберігають до весни.

Оптимальна температура для розвитку паростків ялини – +15″С. Тому сівбу доцільно проводити у середині травня. Використовуєть­ся субстрат з однакової кількості торфу і піску (також непогано бра­ти землю хвойного лісу). Глибина загортання у ґрунт -1 см.

Зручні для плекання ялинок квіткові горщики. їх прикопують (рівно з поверхнею) у плівковий парничок, де розсіяне світло. За потреби згадану тару легко пере­нести у більш затінене місце. Пам’ятайте, що прямі сонячні про­мені згубні для пагінців.

Після належного помірного по­ливання невдовзі з’являться схо­ди. Залишайте одну найкращу рослину. Вона повинна бути доб­ре розвиненою, здоровою, з тов­стим і міцним стовбурцем.

Зауважимо, що при насінному розмноженні лише близько 30% рослин зберігають материнські оз­наки. До того ж першого року навіть справжня декоративна ялинка має зелений колір. Блакитне забарвлення починає з’являтися аж наступних сезонів.

Тому відбір сіянців проводьте через 3-4 роки після садіння. Не­якісний матеріал вибраковують, залишаючи суто деревця відповід­ного кольору і форми.

На 100% зберігаються батьківські ознаки лише при веге­тативному розмноженні (живцю­ванні). Для цього у січні-лютому на освітленому боці ялинки зітніть пагін з добре розвиненою верхів­ковою брунькою (також обов’яз­кова невелика “п’ятка”).

Після зняття нижніх голок його встромляють у пісок, до яко­го домішано 10% торфу. Субстрат належно ущільнюйте. Звер­ху саджанець варто накрити бан­кою, яка вбереже від пересихан­ня. Тримають засіяну тару на балконі.

Навесні живці висаджуйте у затіненому закутку. Їх помірно обприскують водою (щедрий по­лив шкідливий). Восени наступ­ного року проводиться “переселен­ня” рослин на постійне місце.

Спочатку ялинка розвивається повільно. Але після 5-6 року почи­нає активізовуватися, даючи що­сезону метр приросту. Через півто­ра десятиліття матимете велике дерево. Таку обставину важливо врахувати при виборі ділянки для хвойних. Вона повинна бути про­сторою і великою.