Барвистий пізньоцвіт

Восени, коли перецвітає багато квітів, справжньою окрасою квітника стає осінній пізньоцвіт – одна з цибулевих рослин, що квітнуть восени. Пізньоцвіт, або колхікум, – рослина з незвичною біологією розвитку. Його квіти мають найчистіше літнє забарвлення. Восени у них уже відсутнє листя, а з землі з’являються великі (до 20 см завдовжки) квіти, що за своєю формою нагадують келихи. Лілові, рожеві, бузкові, жовті та білі, вони на тлі оголеної землі виглядають надзвичайно гарно. Не бояться вітру, дощу, навіть перших сніжинок і цвітуть наперекір стихії. Листя, що з’являється ранньою весною, на початку літа відмирає, і рослина ніби щезає до осені. Тому пізньоцвіт найкраще висаджувати серед листопадних кущів і високих трав’янистих багатолітників, які влітку “замаскують” не дуже гарне листя колхікуму. Зате потім, восени, після зрізання від цвілих рослин, ця прихована влітку краса вибухне своїми чудовими квітами на авансцені квітника.

Особливого догляду вони не вимагають. Полюбляють пухкий ґрунт, добре ростуть на сонці та в напівтіні. Наприкінці червня один раз на три- п’ять років (хоча для розмноження можна кожного року) цибулини з пожовклим листям викопують і підсушують. Як тільки листя повністю підсохне, цибулини очищають від нього і зберігають при звичайній температурі до часу садіння. Починаючи з середини та до кінця серпня великі цибулини (діаметром від 3 до 10 см) висаджують у квітнику (на глибину 10-15 см), а дрібні – в окреме місце для дорощування. Важливо пам’ятати, що всі частини рослини отруйні, тож під час садіння потрібно бути дуже акуратним.

,


Новини від партнерів:

  1. Коментарів немає

Ви повинні увійти щоб залишити коментар.