Архів дописів | ‘Легенди про квіти’

Азалія

азаліяЗабрали якось в неволю татари одного парубка, закували в кайдани і зробили рабом. А красень був на все вдатний. От і закохалась в нього Азалія – єдина дочка якогось вельми знатного татарина.
Знала донька, що батько не згодиться, щоб вона дружиною бранця стала. І зважилася дівчина на крайність, взяла найкращих коней з табуна і потай вирушила зі своїм милим до нього на Полісся. Гордий вельможа поклявся привселюдно кров’ю змити сором. Три тижні мчала за втікачами погоня. І наздогнала їх аж на Поліссі. Боровся Іван, але упав під дубом, вражений стрілою. Читати повністю »

2 Коментарів


Аір

На Україні відомо кілька пояснень того, як аїр (лепеха, татарське зілля, ягур) було занесено з півдня. Один із переказів свідчить, що коріння лепехи занесли на нашу землю татарські коні в розщілинах копит. Коли татари переправлялися через річки або поїли коней, то коріння аїру вимивалося і приживалося на березі. Інший переказ оповідає, що ординці мали коріння аїру за талісман, ним-таки освячували всяку незнайому їм воду на своїх кочових і розбійницьких дорогах. Отож, здійснюючи жахливі наскоки, вони кидали у незнайомі річки й озера шматочки коренів, де ті згодом приживалися. Кочівники також вкладали кореневища аїру в бурдюки з питною водою, щоб вона довго залишалася свіжою (завдяки дії фітонцидів). Читати повністю »

Коментарів немає


Адоніс

адоніс Діялося те давно, не за нашої пам’яті. Чи то в Греції, чи то в якійсь іншій країні. Жив там один правитель, а звали його Адоніс. Носив він те ім’я від бога сонця Адона. Не один раз Адоніс помічав, що квітка, яку він палко любив та із дружиною Горицвітою посадив, схожа на сонце. Від старих мудрих людей він чував, що як цю квітку посадити своїми руками, то вона принесе в його дім щастя. Адоніс примітив також, що квітка сонячного кольору повертає свої голівки до бога сонця Адона. А вночі та в похмуру погоду квітка закривається і спить. Не один раз приходило на думку Адонісові, що бог Адон полюбляє цю квітку. А щоб самому бути причетним до бога сонця Адона, він і нарік квітку своїм іменем. Та ось правитель почав старіти й частіше замислюватися над тим, хто ж буде нащадком його володінь. Хоч і красунею була його дружина Горицвіта, а дітей не подарувала. Занепокоївся правитель, скликав радників своїх, підлабузників А що радники і підлабузники в тому тямлять, що немає нащадків? Дивляться один на одного, а відповісти не можуть. Посхиляли голови донизу і тільки сопуть. Хіба що головний радник спромігся відповісти. Читати повністю »

Коментарів немає


Сторінка 2 із 111234567891011