Хороший виноград – з осіннього садіння

Навесні виноград швидко «прокидається». Тому доцільніше висаджувати його восени (протягом жовтня). До холодів рослини приживуться і зміцніють. Виберіть відкриту світлу ділянку (скажімо, біля південної стіни будинку, сараю чи огорожі). Ідеальною вважається підвищена місцина, де рівень ґрунтових вод на глибині понад 2 м. Тут через кожні 2-2,5 м заздалегідь викопують лунки розміром 80x80x80 см. Дно облаштуйте дренажем (щебінь шаром 5-7 см). Зверху варто дати відро перепрілого гною та 80 г суперфосфату. Купують лише здорові однорічні саджанці заввишки 40-50 см, що мають належно розвинену мичку (без здуття). Штамбик повинен бути здерев’янілим, завтовшки як олівець, із 3-4 бруньками.

Попередньо репродуктивний матеріал протягом 12-24 годин вимочіть у розчині гетероауксину. Відтак пагін обрізують до 3-4 вічок. Поставивши кущик у лунку, слід рівномірно розправити корінці й частково засипати поживним субстратом. Після ущільнення та поливу яму заповніть цілком і навіть сформуйте горбик (аби нижні вічка не випалило сонце). Зберегти вологу допомагає мульчування соломою, листям, лушпинням. Водночас цей матеріал захистить ягідники від низьких зимових температур. Вже перших теплих днів розпочинається вегетація. Розвиток такого винограду відбуватиметься значно швидше, аніж закладених у квітні насаджень.

Коментарі відсутні


Жимолость не терпить самотності

Оскільки жимолость розпускає бруньки вже наприкінці березня, то садити її ліпше восени. Проводиться робота приблизно за місяць до настання стійких холодів. Насамперед пам’ятайте, що це перехреснозапильна культура. Тому поряд слід розміщувати не менше двох кущиків різного сорту. Хоча ягідникам не страшне затінення, проте вищі врожаї збиратимете з добре освітлених ділянок.

Кращі ґрунти – поживні суглинки чи супіски. Для репродуктивних потреб зазвичай використовують дворічні екземпляри заввишки 30-40 см, що мають 2-3 гілки. Стежте, щоб була належно розвинена мичка.

Оптимальна відстань між рослинами – не менше двох метрів. Лише тоді вдасться отримати максимальну віддачу. Ями копають завглибшки 80 см, діаметром 60 см. На дно дають відро компосту або перепрілого гною, 50 г калійної солі та 80-100 г суперфосфату. Старанно розправлені корені необхідно присипати землею. Відтак пристовбурний круг щедро поливають і мульчують тирсою чи шаром торфу завтовшки 4 см. Жимолость – морозостійка культура, тож успішно перезимовує. При належному догляді через три роки побачите перші плоди.

Коментарі відсутні


Піон деревовидний прикрасить вашу садибу

Квіти цієї півонії напрочуд гарні та духмяні. Вони не бувають махровими, але забарвлення різне: рожеві, білі, бузкові. Деякі сягають у діаметрі 25 см. На кущі їх може бути до двадцяти великих квіток відразу. Ця напівкущова півонія має здерев’янілі пагони, які через два-три роки відмирають, та з кореня виростають нові. Тому, розпушуючи ґрунт, будьте обачними, щоб не зрізати “діток”.

Розмножують півонію деревовидну насінням і вегетативно – розділенням куща. Підкопують корінь разом зі стеблами живця. Молоді пагони з корінцями пересаджують в інше місце. Для цього беруть не менше 5-6 пагонів з листям і бруньками та 3-4 корінцями довжиною до 20 см. Зрізи на корінні присипають попелом. Півонія деревовидна полюбляє підживлений ґрунт, сонячну ділянку або напівтінь. На зиму кущ півонії підгортають землею або присипають торфом шаром до 25 см (неподалік дерев). На одному місці може рости вісім-десять років. Навесні – розпушують, звільняючи прикореневі пагони від ґрунту.

Коментарі відсутні