Агапантус

Агапантус, або “африканська лілія”, належить до сімейства лілейних, вічнозелена рослина має товсте кореневище з м’ясистим корінням і розвиває густі прикореневі розетки (завдовжки до 70 см і завширшки 2-5 см) листків, схожих на ремінці. Розетки листків приваблюють любителів рослинних гірок, бо ефектно виглядають і без цвітіння.

З липня до пізньої осені з’являються високі (60-100 см) голі квітконоси, на кінцях яких розміщені великі (діаметром до 20 см) кулеподібні зонтичні суцвіття. У кожному суцвітті може формуватися до 150 квіток довжиною близько 5 см небесно-голубого, білого чи кремового забарвлення. Існує багато садових гібридів і форм агапантуса зонтичного, агапантуса африканського, агапантуса дзвінчастого.

Агапантус може культивуватися як у закритому, так і у відкритому ґрунті. У теплий період року контейнер із рослиною бажано винести у сад. Вирощений у відкритому ґрунті агапантус має більш компактні та рясні суцвіття, довші та міцніші квітконоси, пишні розетки листків. Агапантус – світлолюбна, не вибаглива до ґрунту рослина. Та все ж вона краще росте на зволожених  удобрених ґрунтах.

,

Коментарі відсутні


Знищуємо бур’яни у квітнику

Багато шкоди квітам завдають бур’яни: повійка, пирій, молочай, полинь, осот. Основна боротьба з ними ведеться не лише навесні під час підготовки ґрунту до садіння (їх вибирають з кореневищами та корінням), а й улітку. Весь сезон декілька разів обов’язково потрібно прополювати квітник. Бур’яни з товстим і соковитим корінням можна кинути у компост – перегниють, а ось пирій найкраще підсушити і спалити.

Не дає поширитися бур’янам вапнування ґрунту, що понижує його кислотність. Одночасно із прополюванням потрібно ретельно розпушувати ґрунт. Глибина розпушування залежить від характеру розміщення коріння квіткових культур. Так ґрунт під рослинами з поверхневим розміщенням коріння (флокси, дельфініум, нив’яник) розпушують на глибину не більше 3-5 см. Ґрунт під рослинами, в яких тоненькі надземні пагони, що стеляться (барвінок, живучка), вимагають обережного розпушування. Ґрунт, на якому ростуть багатолітники з поверхневим кореневищем, що наростає доверху (астильба, гейхера, герань), потрібно розпушувати особливо обережно – на глибину 3 см і на віддалі не менше 10 см від куща. Щоб бути спокійними за таку рослину, потрібно декілька разів за літо підсипати до кущів плодючу землю, компост чи торф шаром 4-5 см.

Коментарі відсутні


Еремурус

Кінець серпня – початок вересня – оптимальний термін для садіння та пересаджування еремурусів, що мають дивовижні, схожі на морські зірки, кореневища. Ці рослини полюбляють сонячне, захищене від вітру місце. Глибина садіння – 8-10 см. Ґрунт для садіння вибирають добре дренований, багатий на гумос, не кислий.

Перед зимою варто потурбуватися про накриття для еремурусів: замульчовують ґрунт навколо рослини перегноєм на 20-30 см, засипають сухим листям, зверху ще можна накрити хвойними гілками. Найкраще місце у квітнику для еремурусів – задній план, бо у другій половині літа у них жовтіє листя, що бажано приховати.

Вдалими сусідами для еремурусів стануть лілії, іриси, монарда, лілейники. Під час засухи потрібно щедро підливати ці рослини, особливо під час бутонізації та цвітіння. Полюбляють еремуруси й підживлення.

Коментарі відсутні