Люфа – мочалка з грядки

Не так далеко відійшли ті часи, коли ми дивувались рослинними мочалками, які продавались на наших ринках продавцями з Кавказу та Середньої Азії. Але і зараз не всі городники знають, що таку звичайну та екологічно чисту мочалку можна виростити і в себе на дачі чи присадибній ділянці, висадивши таку цікаву рослину з Індії, як люфа. Колись такі мочалки з люфи були чи не єдині в нашому побуті, але з часом їх витіснили вироби з синтетичних матеріалів.

Люфа – однорічна рослина з родини гарбузових. Її стебло, не рахуючи бічних відгалужень, може досягати 5 і більше метрів з листям, схожим на виноградне. Цвіте вона тільки вдень квітами жовтого кольору. Як і огірок, має чоловічі і жіночі квітки: чоловічі зібрані в китиці, а жіночі розміщуються поодиноко. Для гарантії запилення частенько доводиться функції бджілок виконувати самому городнику.

Плоди люфи циліндричні видовжені (до 60 см і більше), блідо-зелені з невеликими поздовжніми смужками. Молоді плоди їстівні, хрумкі, з приємним ароматом і смаком. В їжу їх вживають здебільшого як огірок, але використовують також у супах, смажать і застосовують як добавку до м’ясних гарнірів.

Стиглі плоди тверді, всередині волокнисті та сітчасті. Волокна, переплітаючись, становлять каркас плоду, який і використовується під час купання як мочалка або як сіточка для миття посуду, а також для виготовлення гігроскопічних, високогігієнічних (адже їх можна час від часу прати) устілок у взуття. На одній рослині слід залишати 2-3 плоди, які перед заморозками (в жовтні) необхідно зрізати з плодоніжкою і потримати 2-3 тижні в сухому теплому приміщенні в підвішеному стані для повного їх достигання. Прикметою стиглості насіння є “шум” насіння при струшуванні. А справа в тому, що під кінець вегетації плоди стають пустотілими, а насіння, яке виросло в шарах внутрішньої сітки, випадає в пустоти і при струшуванні подає характерний звук.

Стигле насіння плоске, округле, світло-сірого або чорного кольору, дещо схоже на кавунове, з досить міцною оболонкою, яка не пропускає вологу. Тому перед висівом його доцільно потримати 1-2 доби у теплій воді, щоб оболонка розм’якла, а потім помістити у вологу тканину або тирсу для накльовування.

Поскільки люфа тепло-  і  світлолюбива рослина, то на Кіровоградщині її доцільно вирощувати через 40-55-денну розсаду. Оскільки вона погано переносить пересадку (як і всі гарбузові), то розсаду бажано вирощувати в паперових або целофанових пакетах, які легко можна розрізати перед висадкою розсади у відкритий грунт. А пересаджувати на ділянку можна тільки після того, як гарантовано мине загроза приморозків (це приблизно 10-15 травня), адже для рослини буде згубною навіть нульова температура.

Лунки під рослини слід розміщувати на відстані 1-1,5 м одна від одної. В кожну з них бажано внести по 2-3 кг перегною і одну столову ложку комплексного мінерального добрива. Не використовуйте свіжий гній – люфа його погано переносить!

Люфа – витка рослина, тому вирощувати її слід виключно на шпалері або на горизонтальній сітці з вічками 30х30 см, забезпечуючи підвішений стан плодів, який би гарантував недоторканість їх з іншими предметами та між плодами. Після появи 6-7-го листка, як і у всіх гарбузових, для стимулювання росту бічних пагонів з переважно жіночими квітками, слід прищипнути точку росту.

Подальший догляд – звичайний: щедрі, але не часті (1 раз на 10 днів) поливи бажано теплою водою, розпушування грунту, а перед цвітінням рослини доцільно підживити азотними добривами.

Механічні пошкодження чи надрізи стебла приводять до інтенсивного виділення значної кількості рідини, яка, до речі, може використовуватись для косметичних масок, що не поступаються перед огірковим лосьйоном. Щоб зупинити виділення так званої “води люфи” потрібно поріз присипати і затерти деревним попелом. А взагалі, пошкодження і вм’ятини плоду призводять до його швидкого загнивання, тому то і необхідно, щоб плід ні до чого не доторкався.

І все ж таки – як з плоду люфи виготовити екологічно чисту мочалку? Для цього у плодів слід підрізати кінці, видалити насіння, а потім на 10-15 хвилин занурити їх в окріп. Після охолодження з плоду легко знімається шкірка, а внутрішня сітка промивається від слизу гарячою водою і просушується в теплому приміщенні. Підріжте рівненько кінці, обшийте тканиною та пришийте петельки необхідної довжини:  мочалка готова. І… “з легким паром!”.


Овочівники-аматори Тетяна та Леонід Романські

Надруковано:  “Нова газета” №14  від 6.04.2001 р.
“Селянська газета” №23 від 14.06.2002 р.
“Селянська газета” №49 від 5.12.2003 р.
“Селянська газета” №28 від 15.07.2005 р.
“Діло хазяйське” №


Новини від партнерів:

  1. Коментарів немає

Ви повинні увійти щоб залишити коментар.