Екзотичний артишок

Ще на початку XX століття артишок був звичною стравою на столах російської знаті. На жаль, за роки радянської влади вирощування та приготування страв з артишоку було забуте, тому тепер рослина дуже рідко зустрічається на наших городах. А дарма. Артишок не тільки смачний дієтичнии продукт і красива оригінальна рослина, але и цінна лікувальна сировина. Історична довідка

Артишок відомий людству більше п’яти тисяч років. Вважають, що в Європу артишок поширився із Середземномор’я і Канарських островів, він був відомий ще древнім римлянам і грекам. Вони помітили, що вживання його в їжу «пом’якшує» запах поту, освіжає дихання, а сік рослини зміцнює волосся. Недарма в Римі народилася приказка: «Жодного дня без артишоку».

В епоху Відродження та Середні віки рослину застосовували як сечогінний, протиревматичний і жовчогінний засіб. В XV столітті в Італії був виведений культурний артишок, звідки він поширився по всій Західній Європі. Особливо полюбився овоч французам, які вивели такі відомі сорти, як Бретонський та Провансальський. Кажуть, що російський цар Петро І не сідав обідати за стіл без артишоків. Вони були завезені в Росію за його наказом і вирощувалися в Літньому саду в Петербурзі. З того часу артишок почали подавати на стіл багатіїв як вишуканий делікатес, а рослину вирощували у садах і теплицях.

Артишок - багаторічна трав’яниста рослина з родини айстрових. Зовні він нагадує чортополох (будяк), але відрізняється від нього крупнішими фіолетово-синіми суцвіттями. Зараз артишок вирощують в Північній та Південній Америці, Південній Європі. Починає освоюватись він і на Півдні України. Ці дивні рослини можуть прикрасити газон саду чи альпінарій, гармонійно виглядають поруч з природним камінням та водоймами. На одному місці рослини артишоку можуть рости до десяти років. До того ж, артишок – гарний медонос. Підраховано, що за один день бджоли відвідують кожне суцвіття-кошик більше 3000 разів.

Лікарські властивості

Артишок – дуже корисний овоч, особливо дітям та літнім людям. Це цінний дієтичний продукт, який містить білки, мінеральні солі (калію, магнію і натрію), вітаміни С, В1, В2, каротин, вуглеводи, зокрема інулін – замінник крохмалю і цукру для хворих діабетом.

Нижній м’якуш артишоку з його надзвичайно приємним смаком містить цинарін, що знижує рівень холестерину в крові, має сечогінну та протиотрутну дію. Відвар кошиків артишоку зі свіжими яєчними жовтками інколи рекомендують при закрепах і захворюваннях печінки. Сік і відвар трави нормалізує ліпідний обмін, тому його призначають пацієнтам, що страждають ожирінням. Чай з артишоку п’ють при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Корисний артишок людям з підвищеною кислотністю шлункового соку, бо містить велику кількість солей натрію та калію, що мають лужмі властивості.

Але найголовніша цінність артишоку – здатність лікування і профілактика захворювань печінки й жовчних шляхів. Не дарма ж його ще називають – «той, що жене жовч». Сік і відвар з листя артишоку приймають при захворюваннях печінки, дискенезії жовчних шляхів і нирково-печінковій недостатності.

Останнім часом в багатьох країнах світу з листя артишоку отримують препарати для лікування (особливо у дітей) жовтяниці, жовчно-кам’яної хвороби, гепатиту, атеросклерозу. Є дані про успішне застосування препаратів артишоку при лікуванні алергії, ряду форм псоріазу та екземи. Артишок корисний у до- і післяопераційний період для хворих, що перенесли операцію на печінці та нирках. Медичні препарати створені на основі артишоку, знижують рівень ацетону та азотовмісних речовин у крові, сприяють дезінтоксикації організму.

Як приготувати?

Артишок часто називають аристократом овочевих культур. В їжу використовують м’ясисте квітколоже, а також потовщену основу лусочок нижніх рядів обгортки. Зовні суцвіття нагадують шишки. Збирають суцвіття, коли лусочки обгортки тільки починають розкриватися. З сирих і консервованих артишоків готують салати, а у вареному вигляді їх споживають з різними соусами. Миють, бланшують і готують артишоки тільки в емальованому посуді. На внутрішній поверхні лусок обережно вишкрібають волохату щетину трубчастих квітів і відразу ж опускають у воду з лимонним соком, щоб вони не потемніли. Варять артишоки не більше 10-15 хвилин, а для фарширування суцвіття бланшують в киплячій воді, але не більше трьох хвилин.

Вирощуємо на грядці

Звичайно, артишок – рослина південна, але останнім часом садоводи-аматори навчилися вирощувати його у відкритому ґрунті і в інших регіонах. Виявилося, що не такий вже він ніжний: добре переносить весняні приморозки від -2… -3, і навіть до 10 С (якщо вони короткочасні). Листки, правда, можуть підмерзнути, але швидко з’являються нові.

В умовах нашої кліматичної зони його треба вирощувати тільки через розсаду. В перших числах березня потрібно замочити насіння і тим загорнути у вологу тканину і перенести у тепле місце (+25…30°С). Через п’ять-шість днів, коли насінини починають проростати, їх кладуть у холодильник на 15-25 днів. Насінини, що проросли на 2 см, висівають на відстані не менше 3 см один від одного в ящик із сумішшю перегною, дернової землі та піску у рівних кількостях.

Після появи трьох-чотирьох листків рослину розсаджують у горщики. В кінці травня розсаду артишоків висаджують у ґрунт на відстані 30-40 см одна від одної. Рослина добре росте на поживних ґрунтах. Віддає перевагу сонячним місцям, не переносить перезволоження – глибокий стрижневий корінь артишоку може загнити. Протягом літа рослину декілька разів підживлюють розчином коров’яку та добривами з мікроелементами – одну столову ложку на 10 л води. При посушливій погоді до початку цвітіння поливають. На зиму артишок все ж таки потрібно ретельно вкрити гноєм або землею, як звичайно вкривають троянди. Весною його звільняють від укриття і відділяють молоді кореневі відводки разом з частиною материнської рослини, після чого висаджують у горщики, а через деякий час – на постійне місце.

Григоренко Тетяна
м. Черкаси
газета “Сільський вісник”


Новини від партнерів:

  1. Коментарів немає

Ви повинні увійти щоб залишити коментар.