Вишня на підвіконні

Відквітне літо буйним квітом, відійде турботлива осінь разом зі стопудовими врожаями і обов’язково прийде спокійна для городників білявка-зима із морозами та снігами, хоч і рідкісними останнім часом. Настане період тимчасового розриву стосунків городників з землею та рослинами. Але ж це так тільки здається. Якщо ж пройтись крадькома уважним поглядом по вікнах навіть міських квартир, то можна пересвідчитись в тому, що підвіконня нелінивих господарочок буяють і прекрасними квітами, і апетитними плодами помідорів, огірків, перчиків, ніби запевняючи: у дійсних городників сезон ніколи не закінчується. Але що це?! Через засніжену шибку загадково усміхається червоними плодами, так знайома в літню пору, гілочка вишні. Невже таке можливе? Так, в кімнаті на підвіконні дійсно росте вишня, але, вибачте, не українська з хрущами, а, так звана, кубинська.

Батьківщиною теплолюбної багаторічної кубинської вишні можна вважати вологі тропіки Південної Америки, тому кліматичні умови України дозволяють вирощувати її тільки в закритих приміщеннях. Донедавна цю рослину можна було зустріти тільки в колекціях ботанічних садів, а зараз, завдяки високій декоративності, непримхливості та щедрому плодоношенню, активно завойовує повагу та місце і у любителів кімнатного декоративного рослинництва, адже рослина має неповторну красу будь-якої пори року і особливо взимку, коли за вікном лежить сніг, а на гілочках можна побачити одночасно і білі квіти, і зелену зав’язь, і стиглі червоні плоди.

Кубинська вишня являє собою низькорослий кущ або невелике вічнозелене деревце висотою від 40 до 80 см з кучерявою кроною. Сіроповстисті пагони обліплені еліпсоподібними темно-зеленими листками, які нагадують листя звичайної вишні. Самозапильні, білі, п’ятипелюсткові квіти схожі на квіти помідор, а яскраво-червоні круглі ягоди діаметром до 1 см з відносно коротким хвостиком також схожі на садові вишні, але мають специфічний смак. Отже, українську вишню з кубинською ріднить тільки подібність форми і кольору листків та плодів, а насправді вона є близькою родичкою звичайної картоплі та помідорів із великої родини пасльонових і дійсна назва її – пасльон перцевий, а в народі зустрічається ще і назва – ангінник.

Простота агротехніки та невибагливість рослини забезпечує їй швидке поширення серед аматорів, адже розмножувати кубинську вишню можна як насінням, так і зеленими напівздерев’янілими черенками. Для вирощування та розмножування слід приготувати грунтосуміш із перегною, піску та родючої землі у співвідношенні 1:1:3.

Насіння, схоже на насіння перцю, але дещо менших розмірів, можна висівати в будь-яку пору року на глибину 0,5-1 см в ящичок або в окремі стаканчики. При достатньому зволоженні грунту сходи з’являються за два-три тижні, через 6 місяців – перший цвіт, а незабаром і перші 2-3 плоди. Наступна хвиля квітування та плодоношення більш вагома. А при бажанні мати плоди більших розмірів потрібно обривати зайвий цвіт.

При наявності хоча б однієї рослини вишеньку можна успішно розмножувати і зеленими живцями, які заготовляються навесні, коли розпочинається інтенсивний розвиток. Для цього потрібно нарізати зелені живці з 4-5 листочками, нижні 3 з яких видалити, а ті, що залишилися, вкоротити на 1/3. Живці висадити в літрові стаканчики з промитим річковим піском, заглибивши на дві третини довжини, накрити скляною банкою і поставити в світле місце, але так, щоб на живці не попадали прямі сонячні промені. Пісок повинен бути постійно зволоженим, а живці раз на день бажано обприскувати теплою водою. Через півтора-два місяці вкорінені саджанці слід пересадити в літрові горщики із сумішшю перегною, піску та землі (1:1:3), передбачивши дренажний шар із гравію, кусочків цегли, деревного вугілля і великозернистого піску та кілька отворів у дні. В подальшому кожної весни рослини потрібно пересаджувати у посуд більшого об’єму: дворічні – в дволітрові, трирічні – в трилітрові, п’ятирічні – в 4-5-літрові і т.д. Більш декоративний вигляд мають рослини з кущовою формою, для чого потрібно молоді пагони підрізати на ¼ довжини.

При догляді за кубинською вишнею не слід забувати, що вона надто вологолюбна, тому в спекотні літні дні її потрібно поливати 2-3 рази, а взимку – 1 раз на добу. Для підтримки стабільного плодоношення та декоративності потрібно рослини підживлювати взимку 1 раз на місяць, а влітку – 1 раз на 10 днів, використовуючи поперемінно настій курячого посліду (1:14) та мікродобрива для кімнатних рослин, а у 1 літр води бажано додавати 1 ложку деревного попелу.

Хочемо наголосити і на тому, що рослини кубинської вишні інколи потерпають від нашестя попелиці. Ефективну боротьбу з цим шкідником можна проводити настоянкою часнику, тютюнового пилу або попелу. Для приготування часникової настоянки потрібно 2-3 грама розчавленого часнику розбавити в склянці води і відразу обприскати рослину, для тютюнової настоянки потрібно 10 г пилу залити склянкою води і настояти 3 доби, а для настоянки з попелу потрібно 300 г попелу залити 1 літром води і настояти 2 доби. Покращити прилипання до листків можна додаванням до розчинів невеликої кількості господарського мила. Грунт в горщиках в момент обприскування слід закривати папером або поліетиленовою плівкою.

Харчові та лікувальні властивості плодів кубинської вишні в різних джерелах висвітлюються по-різному, тому ми утримуємось від будь-яких рекомендацій. Наукова медицина та народні цілителі працюють над розкриттям корисних та цілющих властивостей рослини і цілком ймовірно, що через кілька років рослина займе почесне місце поряд з розторопшею, золотим вусом, індійською цибулею, ехінацеєю та іншими цілющими шедеврами рослинного світу. А поки-що кубинську вишню можна вирощувати на підвіконні як гарну декоративну рослину.

 

Сайт автора: інтернет-магазин фіалок – senpolia-tanya.kr.ua (каталог-продаж-поради)


Новини від партнерів:

  1. Коментарів немає

Ви повинні увійти щоб залишити коментар.