Знайомтесь – жминда

Жминда належить до родини маревих, представниками якої є всім відомі буряки, шпинат та лобода. Різні види марі та лободи в голодні роки використовувались як замінники хліба. Існувало навіть прислів’я:  “Не в тому біда, що не хліб, а лобода. Нема гірше біди, коли ні хліба, ні лободи.”  Найбільшого поширення жминда набула у Франції та на півдні Німеччини, де вона використовується як шпинатна і, рідше, як ягідна культура. В Україні жминда культивується аматорами не більше десяти років.

Отже, жминда, яку ще називають шпинат суничний або марь головчаста – однорічна трав’яниста рослина з невисоким (до 50 см) гіллястим стеблом. Легко розмножується насінням як через розсаду, так і висівом у відкритий грунт рано навесні. Успішно виживає і самосів.Висівати на розсаду насіння жминди потрібно в кінці березня в посуд з поживною землесумішшю на глибину 0,5-1 см і полити теплою дощовою або сніговою водою. Сходи з’являться через 5-7 днів. Через 10 днів сіянці бажано підживити розчином курячого посліду (1:15) або комплексним мінеральним добривом. Перед висаджуванням у відкритий грунт в середині травня розсаду слід загартувати.

Завдяки високій морозостійкості (витримує весняні приморозки до п’яти градусів) жминду можна висівати у відкритий грунт не тільки ранньої весни, а і пізньої осені, під зиму. Крім того, придбавши один раз насіння, можна щорічно збирати урожай від самосіву без додаткових турбот.

У відкритий грунт жминда висівається рядками на відстані 20-30 см з міжряддям до 40 см. При необхідності рослини слід прорідити, бо при загущених посівах вони витягуються і дають дрібніші ягоди. Висіяні у відкритий грунт рослини розвиваються краще, ніж розсадні:  у них міцніші стебла і плоди зав’язуються раніше. Підзимові посіви дають можливість ласувати зрілими ягодами вже в середині червня, а при весняному посіві – в середині липня.

Після сходів у молодої рослинки формується прикоренева розетка з листочків красивої ажурної форми зеленого кольору, які використовуються для приготування салатів у суміші з іншими салатними рослинами та овочами. Пізніше рослина викидає стрілки висотою 40-50 см з ледь помітними жовтуватими квіточками в пазухах кожного листочка. Коли дозрівають ягоди, жминда вражає своєю красою: гілки зверху до низу обсипані яскраво-червоними ягодами, які за формою нагадують ягоди шовковиці та малини, а за смаком та ароматом – лісову суницю. В цей час рослина має дуже декоративний вигляд, тому вона в цей період може бути і прикрасою саду чи квітника. Але довго милуватись її красою не доводиться, бо ягоди стають соковитими і ніжними, слабо тримаються на гілках і легко обсипаються. Для збору врожаю необхідно стебла з ягодами зрізати і різкими рухами струсити над розстеленою на землі поліетиленовою плівкою.

Плоди жминди можна споживати свіжими (на таких кущиках полюбляють “пастись” діти), варити компот, готувати джем, повидло або варення, додаючи небагато червоних порічок або лимонної кислоти. Сік із ягід жминди можна додавати в киселі, компоти та інші напої як натуральний барвник. Для зимового використання ягоди можна засушити – вони не втрачають аромат лісової суниці.

Для подальшого розмноження на насіння достатньо залишити 1-2 рослини. Щоб відділити насіння від решток, необхідно в скляну банку з ягодами влити небагато води, ретельно розтерти і перемішати ягоди, обережно злити воду, а насіння, що залишиться на дні, зібрати, просушити і зберігати в паперових пакетах у сухому місці.

Враження від рослини існують різні, але, на нашу думку, жминда – красива і смачна рослина, яку можна використовувати і як гарну декоративну прикрасу саду, і як салатну, і як ягідну. Вона цілком заслуговує того, щоб її вирощували на більшості присадибних та дачних ділянок.

Свіжевська Тетяна
Україна, м. Кіровоград
Сайт автора: інтернет-магазин фіалок – senpolia-tanya.kr.ua (каталог-продаж-поради)


Новини від партнерів:

  1. Коментарів немає

Ви повинні увійти щоб залишити коментар.