Фізаліс

Існує близько 110 видів фізаліса. Проте харчове значення мають лише три з них – перуанський, суничний (ягідний) та мексиканський (більш відомий як овочевий). Усі ці культури вже кілька десятиліть вирощують в Україні. Особливо цінний “мексиканець”. Його рослини можуть бути як низькорослими, так і заввишки понад метр. Розмір плодів аналогічний помідорам (30-70 г.), однак кольорова гама значно ширша. Екзоти не лише червоні та жовті, а й фіолетового, зеленого та інших забарвлень.

Смаком фізаліс теж не поступається томатам, а за деякими показниками навіть перевершує їх. Тому заморські овочі солять, маринують, використовують для супів. Ще ж можна готувати салати, компоти, пюре.

Південноамериканський гість належить до родини пасльонових. Проте, на відміну від картоплі чи томатів, не вражається колорадським жуком та фітофторою. До того ж менш вимогливий до ґрунтів (не терпить лише заболочених і кислих), набагато холодостійкіший.

Розмножується новосел насінням. У степовій зоні України сівбу можна проводити відразу на грядку. В помірних широтах застосовують розсадний спосіб, що дає змогу значно скоротити вегетаційний період.

Вирощування паростків розпочинається першої декади квітня. Насіння протягом 20 хвилин дезінфікують у 20-процентному розчині соляної кислоти або у 0,5-1-процентній марганцівці. Відтак його старанно промийте чистою водою.

Хороший ефект дає пророщування. Репродуктивний матеріал дають у мілкий посуд, дно якого вкрите водою. Після набубнявіння зернятка переносять до горщиків із поживною ґрунтосумішшю. Глибина загортання -1-1,5 см. Паростки починають з’являтися вже при + 10-12°С, проте оптимальною для розвитку є температура +20-25°С. За таких умов на 7-9-й день будуть сходи. Відтак тепловий режим зменшіть до + 15-17 °С, що допоможе уникнути витягування рослин та пришвидшить розвиток кореневої системи. У фазі 1-2 справжніх листків фізаліс пікірують (з відстанню 8-10 см).

Справжню небезпеку для розсади становить захворювання на чорну ніжку. Аби уникнути недуги, зволожуйте лише першої половини дня, після чого приміщення провітрюють. Добре поливати ґрунт марганцівкою (3-5 г на 10 л води).

На город рослини “переселяють” у 30-35-денному віці. Робиться це наприкінці травня, коли мине загроза заморозків. Найкраще росте фізаліс на піщаних землях. Оптимальні попередники – капуста й огірки. Варто уникати площі, яку минулого сезону займали картопля, тютюн, перець та баклажани, адже в цих культур спільні хвороби.

Грядку готують з осені. Старанно вибирайте кореневища багаторічних бур’янів. Під перекопуваня на 1 кв. м доцільно вносити по піввідра компосту, піску та 1 кг деревного попелу. Висаджують рядами з відстанню 60-70 см. Рослини розміщуйте через 30-40 см. Після приживання та у фазі 3-4 листків їх підживлюють комплексними мінеральними добривами.

Догляд майже такий, як помідорів. Єдина відмінність, що фізаліс не потребує пасинкування. Навпаки, варто створювати умови для потужного розвитку гілок, оскільки плоди виростають у місцях розгалуження стебла. Тож після формування 7-8 листків рекомендується прищипнути верхівку. І хоча ця культура любить пухкий ґрунт, просапування проводьте лише до початку гілкування (пізніше міжрядний обробіток буде на шкоду кущам).

Плоди зріють уже через 80-100 днів із часу з’яви сходів. Ознака цього – сухуваті та світлі чохлики (чашечки), своєрідний аромат і колір. Спочатку достигання відбувається на нижніх ярусах, згодом – на середніх та верхніх. При частішому збиранні (через 3-5 днів) ягоди наливаються інтенсивніше.

Фізаліс боїться приморозків. Тому завершуйте збір до настання мінусових температур. Зривати слід навіть невистиглі плоди. У сухому приміщенні вони дійдуть необхідних кондицій. За +2-4°С такий фізаліс може зберігатися 5-6 місяців.

 


фізаліс



Новини від партнерів:

  1. Коментарів немає

Ви повинні увійти щоб залишити коментар.